Перейти до основного вмісту

Колядка

Давно хотіла скласти колядку й щедрівку для доні, але якось не йшло. А це взяло й вийшло посеред ночі )). Правда, для доні вона трохи задоросла, але, може, як підросте, уподобає і захоче вивчити - хтозна. Представляю і на Ваш суд.


Колядко, моя пісенько, в цю хату залети,
Людей осяй в ній радістю, замети розмети
І розкажи їм звісточку про благодать Різдва,
Про віру, що єднає нас і справджує дива.

Лети, весела пісенько, та не забудь малят
Бажай їм подаруночків до цих веселих свят.
А матінки і таточка, бабуні й дідусі
В пошані і у злагоді живуть нехай усі.

Лети, колядко радісна, хай буде на столі
М'який буханець хлібчика із запахом ріллі,
І на весь рік наснаги добрим людям залиши
Про чистоту подбати у світлиці і душі.

А ще, дзвінка колядочко, утіш усі серця,
У горі і у радості хай згадують Отця,
І Сина, і Святаго Духа. Всі, з усіх усюд
Хай з миром і удячністю молитви вознесуть.

Ю. Козир

Популярні дописи з цього блогу

7 способів знайти час для себе молодій матусі

        Звісно, я теж чула історії про матусь, які не знають, чим себе зайняти, сидячи в декреті.      Вони печуть, вишивають, в'яжуть, читають, дивляться телек або просто лежать на дивані і не можуть дочекатися, коли малюк уже прокинеться і дасть їм роботу.       Але немало й таких молодих мам, які почуваються гірше вичавленого лимона, ледве доповзаючи ввечері до ліжка. Дитині не спиться - то кольки мучають, то газонокосарку ввімкнули під вікном, то чоловік хропе, то кіт шкребеться і кричить, і всі нервують і ходять навшпиньки, вигадують особливі способи відчиняти й зачиняти двері, повертати ключ, змивати в туалеті і застібати кнопки й блискавки, ще більше привчаючи дитину спати в нереалістичній тиші.        На тлі всього цього часто почуваєшся ніким - пристроєм для догляду за немовлям, у якого є лише обов'язки і немає права відвести душу хоча б...
Дописати коментар
Продовження»

Суперечності

Можна регулярно ходити в церкву, не пропускати жодного ранкового та вечірнього правила, завісити стіни іконами, читати святих отців, але у важку хвилину забувати просити допомоги в Бога. Можна розуміти, що самотужки ти нічого не можеш, і лізти зі шкури, щоб якнайшвидше перекроїти себе, боячись не встигнути. Можна знати, що без волі Творця й волосина твоя не впаде, і намагатися прораховувати все наперед, щоб перестрахуватися від можливих бід. Можна наполегливо молитися за спасіння рідних і обурюватися, лякатися, тремтіти, коли їм кидають рятувальні круги скорбот. Маловір'я ㅡ це коли недовідчуваєш, недовідпускаєш, недопокладаєшся, недовіряєш, недоввіряєш. Коли приготувався стрибнути, але боїшся відірватися від платформи. Коли затиснутий між двома стінами суперечностей, бо і постукати, і відступити боїшся.
Дописати коментар
Продовження»

Яскрава зірочка на небі

Ми з бабусею. Десь 1993-1994 рік. Цього разу багатенько букв, але я не розраховую, що хтось осилить цей текст до кінця. Просто, якщо Ви відкрили цю сторінку, пом’яніть, будь ласка, мою бабусю. Я вже кілька місяців не бачила зірок - то хмарно було, то ніколи дивитися на небо, а сюніч одна яскрава-яскрава взяла, та й пролетіла за вікном, наче перед самісіньким носом - не встигла я ввімкнути світло в кімнаті. Сталося це близько першої. Наче нагадування, що  нині виповнився рік, як відійшла   у вічність   моя бабуся Анастасія.  З нею - ціла епоха й мого життя, і життя всього нашого роду, про яку маю щастя берегти світлі, затишні, часто кумедні спогади. В дитсадковому віці мене щороку по кілька разів і надовго відвозили на Чернігівщину в рідну Тиницю до бабусь і дідусів. Точніше, жила я завжди в маминих батьків, а до татових ходила в гості. Бабуся Анастасія, справжнє ім'я якої в селі, мабуть, ма...
Продовження»