Перейти до основного вмісту

Навіщо пишу

"Мамо, усміяйся!" - так говорила мені трирічна донька, коли бачила, що сумую чи серджуся. Я вкрай рідко буваю задоволена собою як мамою, бо роблю помилки, як і всі люди. Але думаю і намагаюся працювати над собою. Мрію, що колись моя донька теж звернеться до цих записів і вони їй бодай трохи допоможуть.
Сподіваюся, деякі знахідки стануть у пригоді й Вам, любі читачі.

Коментарі

Дописати коментар

Популярні дописи з цього блогу

7 способів знайти час для себе молодій матусі

        Звісно, я теж чула історії про матусь, які не знають, чим себе зайняти, сидячи в декреті.      Вони печуть, вишивають, в'яжуть, читають, дивляться телек або просто лежать на дивані і не можуть дочекатися, коли малюк уже прокинеться і дасть їм роботу.       Але немало й таких молодих мам, які почуваються гірше вичавленого лимона, ледве доповзаючи ввечері до ліжка. Дитині не спиться - то кольки мучають, то газонокосарку ввімкнули під вікном, то чоловік хропе, то кіт шкребеться і кричить, і всі нервують і ходять навшпиньки, вигадують особливі способи відчиняти й зачиняти двері, повертати ключ, змивати в туалеті і застібати кнопки й блискавки, ще більше привчаючи дитину спати в нереалістичній тиші.        На тлі всього цього часто почуваєшся ніким - пристроєм для догляду за немовлям, у якого є лише обов'язки і немає права відвести душу хоча б...
Дописати коментар
Продовження»

Суперечності

Можна регулярно ходити в церкву, не пропускати жодного ранкового та вечірнього правила, завісити стіни іконами, читати святих отців, але у важку хвилину забувати просити допомоги в Бога. Можна розуміти, що самотужки ти нічого не можеш, і лізти зі шкури, щоб якнайшвидше перекроїти себе, боячись не встигнути. Можна знати, що без волі Творця й волосина твоя не впаде, і намагатися прораховувати все наперед, щоб перестрахуватися від можливих бід. Можна наполегливо молитися за спасіння рідних і обурюватися, лякатися, тремтіти, коли їм кидають рятувальні круги скорбот. Маловір'я ㅡ це коли недовідчуваєш, недовідпускаєш, недопокладаєшся, недовіряєш, недоввіряєш. Коли приготувався стрибнути, але боїшся відірватися від платформи. Коли затиснутий між двома стінами суперечностей, бо і постукати, і відступити боїшся.
Дописати коментар
Продовження»

Яскрава зірочка на небі

Ми з бабусею. Десь 1993-1994 рік. Цього разу багатенько букв, але я не розраховую, що хтось осилить цей текст до кінця. Просто, якщо Ви відкрили цю сторінку, пом’яніть, будь ласка, мою бабусю. Я вже кілька місяців не бачила зірок - то хмарно було, то ніколи дивитися на небо, а сюніч одна яскрава-яскрава взяла, та й пролетіла за вікном, наче перед самісіньким носом - не встигла я ввімкнути світло в кімнаті. Сталося це близько першої. Наче нагадування, що  нині виповнився рік, як відійшла   у вічність   моя бабуся Анастасія.  З нею - ціла епоха й мого життя, і життя всього нашого роду, про яку маю щастя берегти світлі, затишні, часто кумедні спогади. В дитсадковому віці мене щороку по кілька разів і надовго відвозили на Чернігівщину в рідну Тиницю до бабусь і дідусів. Точніше, жила я завжди в маминих батьків, а до татових ходила в гості. Бабуся Анастасія, справжнє ім'я якої в селі, мабуть, ма...
Продовження»