Перейти до основного вмісту

Навіщо пишу

"Мамо, усміяйся!" - так говорила мені трирічна донька, коли бачила, що сумую чи серджуся. Я вкрай рідко буваю задоволена собою як мамою, бо роблю помилки, як і всі люди. Але думаю і намагаюся працювати над собою. Мрію, що колись моя донька теж звернеться до цих записів і вони їй бодай трохи допоможуть.
Сподіваюся, деякі знахідки стануть у пригоді й Вам, любі читачі.

Коментарі

Дописати коментар

Популярні дописи з цього блогу

7 способів знайти час для себе молодій матусі

        Звісно, я теж чула історії про матусь, які не знають, чим себе зайняти, сидячи в декреті.      Вони печуть, вишивають, в'яжуть, читають, дивляться телек або просто лежать на дивані і не можуть дочекатися, коли малюк уже прокинеться і дасть їм роботу.       Але немало й таких молодих мам, які почуваються гірше вичавленого лимона, ледве доповзаючи ввечері до ліжка. Дитині не спиться - то кольки мучають, то газонокосарку ввімкнули під вікном, то чоловік хропе, то кіт шкребеться і кричить, і всі нервують і ходять навшпиньки, вигадують особливі способи відчиняти й зачиняти двері, повертати ключ, змивати в туалеті і застібати кнопки й блискавки, ще більше привчаючи дитину спати в нереалістичній тиші.        На тлі всього цього часто почуваєшся ніким - пристроєм для догляду за немовлям, у якого є лише обов'язки і немає права відвести душу хоча б...
Дописати коментар
Продовження»

Колядка

Давно хотіла скласти колядку й щедрівку для доні, але якось не йшло. А це взяло й вийшло посеред ночі )). Правда, для доні вона трохи задоросла, але, може, як підросте, уподобає і захоче вивчити - хтозна. Представляю і на Ваш суд. Колядко, моя пісенько, в цю хату залети, Людей осяй в ній радістю, замети розмети І розкажи їм звісточку про благодать Різдва, Про віру, що єднає нас і справджує дива. Лети, весела пісенько, та не забудь малят Бажай їм подаруночків до цих веселих свят. А матінки і таточка, бабуні й дідусі В пошані і у злагоді живуть нехай усі. Лети, колядко радісна, хай буде на столі М'який буханець хлібчика із запахом ріллі, І на весь рік наснаги добрим людям залиши Про чистоту подбати у світлиці і душі. А ще, дзвінка колядочко, утіш усі серця, У горі і у радості хай згадують Отця, І Сина, і Святаго Духа. Всі, з усіх усюд Хай з миром і удячністю молитви вознесуть. Ю. Козир
Продовження»

Дім і вогнище

І все ж законодавець він. Відповідальність, яка лежить на ній, перебільшена. "Чоловік голова, а жінка - шия". "Жінка - душа родини". Соціальні ролі, які передбачаються для чоловіка і жінки, цілком правильні на рівні слів, але, здається, ми майже втратили їх сенс. Коли в нашій культурі описують ідеальний шлюб, то чоловік - ініціатор, а жінка підтримує ініціативу (як шия голову, як ребра тулуб). Він будує дім, вона зберігає в ньому тепло. Вона в нього за спиною, як за стіною. Ставленнядо цього стереотипу неоднозначне. Мені очевидно, що він золотий. Але акценти. Я люблю коментарі в соцмережах до "постів мудрості". Людям кортить переплюнути одне одного у життєвому досвіді. Хоча потім з цього досвіду все одно робляться неоригінальні висновки: або "це дійсно так", або "це неправильно", або "люди різні". І я така. І от прийшов день, коли ці слова (що чоловік ініціює, а жінка підтримує) здалися мені непростими.
Продовження»