Перейти до основного вмісту

Звідки береться сніг?

 

Хтось сидить на хмаринці –

може, сам Бог,
а може, просто
снігУР чи сніжНИК -
і  сипле білих пухнастиків
тихо й ніжно.
А іноді – воду ллє
чи льодовий горох.
Та нині усе ж сніжок.
Щічки червоні,
З носиків, ніби з чайничків,
в небо тікає пар.
Звичайно, це в тебе чайничок,
А в мене - може, й димар!
Ну, як там, не змерзли

Твої маленькі долоні?
Отож, сидить на хмаринці хтось,
Сипле собі сніжок,
І при цьому
Збирає пару в зоряний ковш,
Мішає
Упоперек і уздовж,
І дме в чарівний ріжок.
І от – уяви! –
Кожна нотка мелодії
Падає в ковшик з парою,
творить сніжинку,
Вдягається, як Попелюшка,
В ту одежинку,
І стрибає у кишеню снігогосподаря.
А потім летить, летить
з неба легка,
крутить свої
манюсінькі піруети...
Отак і виходять оці снігові замети
і кожна сніжинка, яку
Спіймала твоя рука.
А ковш покажу тобі
хай, як настане ніч,
бо він із зірок – при світлі
його не видно.
Ходімо додомку -  
відкрию тобі повидло,
наллю молочка
й поліземо вдвох на піч.
 
(Ю. Козир)

Популярні дописи з цього блогу

7 способів знайти час для себе молодій матусі

        Звісно, я теж чула історії про матусь, які не знають, чим себе зайняти, сидячи в декреті.      Вони печуть, вишивають, в'яжуть, читають, дивляться телек або просто лежать на дивані і не можуть дочекатися, коли малюк уже прокинеться і дасть їм роботу.       Але немало й таких молодих мам, які почуваються гірше вичавленого лимона, ледве доповзаючи ввечері до ліжка. Дитині не спиться - то кольки мучають, то газонокосарку ввімкнули під вікном, то чоловік хропе, то кіт шкребеться і кричить, і всі нервують і ходять навшпиньки, вигадують особливі способи відчиняти й зачиняти двері, повертати ключ, змивати в туалеті і застібати кнопки й блискавки, ще більше привчаючи дитину спати в нереалістичній тиші.        На тлі всього цього часто почуваєшся ніким - пристроєм для догляду за немовлям, у якого є лише обов'язки і немає права відвести душу хоча б...
Дописати коментар
Продовження»

Колядка

Давно хотіла скласти колядку й щедрівку для доні, але якось не йшло. А це взяло й вийшло посеред ночі )). Правда, для доні вона трохи задоросла, але, може, як підросте, уподобає і захоче вивчити - хтозна. Представляю і на Ваш суд. Колядко, моя пісенько, в цю хату залети, Людей осяй в ній радістю, замети розмети І розкажи їм звісточку про благодать Різдва, Про віру, що єднає нас і справджує дива. Лети, весела пісенько, та не забудь малят Бажай їм подаруночків до цих веселих свят. А матінки і таточка, бабуні й дідусі В пошані і у злагоді живуть нехай усі. Лети, колядко радісна, хай буде на столі М'який буханець хлібчика із запахом ріллі, І на весь рік наснаги добрим людям залиши Про чистоту подбати у світлиці і душі. А ще, дзвінка колядочко, утіш усі серця, У горі і у радості хай згадують Отця, І Сина, і Святаго Духа. Всі, з усіх усюд Хай з миром і удячністю молитви вознесуть. Ю. Козир
Продовження»

Дім і вогнище

І все ж законодавець він. Відповідальність, яка лежить на ній, перебільшена. "Чоловік голова, а жінка - шия". "Жінка - душа родини". Соціальні ролі, які передбачаються для чоловіка і жінки, цілком правильні на рівні слів, але, здається, ми майже втратили їх сенс. Коли в нашій культурі описують ідеальний шлюб, то чоловік - ініціатор, а жінка підтримує ініціативу (як шия голову, як ребра тулуб). Він будує дім, вона зберігає в ньому тепло. Вона в нього за спиною, як за стіною. Ставленнядо цього стереотипу неоднозначне. Мені очевидно, що він золотий. Але акценти. Я люблю коментарі в соцмережах до "постів мудрості". Людям кортить переплюнути одне одного у життєвому досвіді. Хоча потім з цього досвіду все одно робляться неоригінальні висновки: або "це дійсно так", або "це неправильно", або "люди різні". І я така. І от прийшов день, коли ці слова (що чоловік ініціює, а жінка підтримує) здалися мені непростими.
Продовження»