Наш помічник дзеркало

     Чесно кажучи, я й не думала про це, коли перед народженням доньки замовляла шафу. Дзеркальні від самого долу до стелі двері мені були потрібні для танців - тоді я натхненно займалася і думала, що моє захоплення навіки. Була наївно переконана, що вже через місяць після народження маленької, продовжу танцювати.

     Звичайно, так не сталося, як гадалося. Але дзеркало нам дуже знадобилося, коли доня вперше заходилася малювати "за межею". Шпалери хотілося залишити для більш осмисленої творчості, і ми спрямували порив Яблучка на величезні двері шафи, де можна малювати досхочу і витирати, доки стане сил. Щоправда, дитині важко пояснити, щоб вона не надто розводила фарби водою, бо тоді малюнки на вертикальній поверхні стають незрозумілими. Утім, її це анітрохи не засмучувало.

Так було у півтора роки...

...У рік і десять місяців...

...І в три роки два місяці!

     У наших знайомих спроби малювати фломастерами (це ж навіть не фарби!) на стінах закінчувалися для малого дуже невесело. Кілька червоних ліній навіть через рік викликали у них - особливо в бабусі - досаду й обурення. Тим паче, йдеться не про дизайнерський ремонт, а про звичайнісінький саморобний, із дешевими шпалерами і, як на мій смак, доволі несимпатичними. Ну, не знаю... Якось це дико забороняти "прикрашання" кімнати (а з погляду Яблучка це виглядає саме так) і не пропонувати, до того ж, гідної альтернативи. У нас такою і стало дзеркало. Гарна річ - корисна для розвитку творчості й для милування собою. Якщо хто готує кімнату для малюка - потурбуйтеся мати щось дзеркальне - дуже спрощує життя й урізноманітнює ігри.

     Сьогодні маємо вже мегашедевр і на шпалерах - але про нього якось іншим разом.
 
     А де малюєте ви? Як ставитеся до розмальованих стін?