Учорашня оказія. Пішли в магазин за тістечками, і Яблучко випадково зачепила пляшку з вином, яка стояла в самому низу в торці стелажа. Прохід там невеликий, ще й постійно захаращений возиками з акційними товарами та пакунками солодкої води й пива, ще не розставлених на полиці. Словом, нічого дивного.
Пляшка розбилася на багато дрібних шматочків, і живописала вишневу калюжу. Ми з Яблучком стояли заворожені малюнком, поки не збіглися охоронці і не сказали: "Доведеться заплатити". На касі нас зустріли з такою самою пляшкою і "пробили" її разом з покупками.
У цій історії є три плюси і один мінус.
Перший плюс у тому, що зараз зима, дитина добре вдягнена, і її не поранили склянки.
Другий - що донька зачепила не найдорожчу пляшку на полиці, і ми заплатили 46 грн, хоча поряд стояли і по 70 з гаком.
Третій у тому, що я взяла з собою картку, хоча подумувала обійтися двадцяткою, яка лежала в кишені.
Я розповіла цю історію чоловіку, який тоді був на роботі, а він згадав, що нібито у таких випадках покупець не зобов'язаний платити. Він знайшов у мережі коментар правника щодо аналогічного випадку (чоловік мимоволі розбив у супермаркеті дві пляшки з напоєм). І дійсно, відповідно до статті 323 Цивільного кодексу
України, якщо товар розбито чи пошкоджено випадково, "відповідальність за схоронність продукції несе її власник чи особа, у якої вона зберігається". Оскільки до моменту оплати ми ще не вважаємося власниками, то й платити не зобов'язані. Тим паче, оплату не повинні вимагати охоронці. Якщо ж вони не відступлять, розмовляти треба з адміністрацією. Якщо адміністрація почне тиснути - викликати міліцію. Магазин може позиватися, але в реальності справа до цього доходить рідко, оскільки вона по суті безперспективна. Отже, ми витратилися даремно, та й осад залишився в обох. Це мінус.
України, якщо товар розбито чи пошкоджено випадково, "відповідальність за схоронність продукції несе її власник чи особа, у якої вона зберігається". Оскільки до моменту оплати ми ще не вважаємося власниками, то й платити не зобов'язані. Тим паче, оплату не повинні вимагати охоронці. Якщо ж вони не відступлять, розмовляти треба з адміністрацією. Якщо адміністрація почне тиснути - викликати міліцію. Магазин може позиватися, але в реальності справа до цього доходить рідко, оскільки вона по суті безперспективна. Отже, ми витратилися даремно, та й осад залишився в обох. Це мінус.
Звісно, довго розбиратися в магазині досить незручно, коли дитина поруч. Іноді легше заплатити і спокійно піти. Та принаймні треба знати, що таке право існує.
P.S. Чоловік розповів, що в США з його знайомим у "Бургер Кінгу" трапилася прикрість: він випустив з рук тацю з уже оплаченим обідом. Ну, тобто це в нас було б прикрістю, а там працівники підбігли, почали його заспокоювати й за рахунок закладу дали йому нову порцію. Дак оце таке...