Перейти до основного вмісту

Колискова донечці

Раптом написалася колискова:

Спатоньки, спатоньки, доню, пора,
Завтра чекає тебе нова гра.
Сонце ранесенько збудить усіх,
В нашу хатину повернеться сміх.
Будемо кіски тобі заплітати,
Смачно удвох нагодуємо тата,
Ляльці-принцесі пошиємо плаття -
Знайдемо разом веселе заняття.
Спи, моя донечко, спи, моє все,
Ніч тобі казочку-сон принесе -
Казку про зайчика і про метелика,
Казку про літечко, квіти і джмелика.
Спи-засинай, моє любе маля,
Небо вечірнє - мов свіжа рілля,
Нічка посіє у неї зірки,
Висвітить довгі чумацькі стежки.
З того насіння зійде новий день,
Трішки поспати зосталось лишень.
Ковдра м'якенька, подушка пухка,
Тепла на лобику мами рука.
Тато із янголом охороняють,
Вічка стуляються і... засинають.
Світла голівонька відпочива -
Завтра відкриються нові дива!

(Юлія Козир)

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

7 способів знайти час для себе молодій матусі

        Звісно, я теж чула історії про матусь, які не знають, чим себе зайняти, сидячи в декреті.      Вони печуть, вишивають, в'яжуть, читають, дивляться телек або просто лежать на дивані і не можуть дочекатися, коли малюк уже прокинеться і дасть їм роботу.       Але немало й таких молодих мам, які почуваються гірше вичавленого лимона, ледве доповзаючи ввечері до ліжка. Дитині не спиться - то кольки мучають, то газонокосарку ввімкнули під вікном, то чоловік хропе, то кіт шкребеться і кричить, і всі нервують і ходять навшпиньки, вигадують особливі способи відчиняти й зачиняти двері, повертати ключ, змивати в туалеті і застібати кнопки й блискавки, ще більше привчаючи дитину спати в нереалістичній тиші.        На тлі всього цього часто почуваєшся ніким - пристроєм для догляду за немовлям, у якого є лише обов'язки і немає права відвести душу хоча б...

Колядка

Давно хотіла скласти колядку й щедрівку для доні, але якось не йшло. А це взяло й вийшло посеред ночі )). Правда, для доні вона трохи задоросла, але, може, як підросте, уподобає і захоче вивчити - хтозна. Представляю і на Ваш суд. Колядко, моя пісенько, в цю хату залети, Людей осяй в ній радістю, замети розмети І розкажи їм звісточку про благодать Різдва, Про віру, що єднає нас і справджує дива. Лети, весела пісенько, та не забудь малят Бажай їм подаруночків до цих веселих свят. А матінки і таточка, бабуні й дідусі В пошані і у злагоді живуть нехай усі. Лети, колядко радісна, хай буде на столі М'який буханець хлібчика із запахом ріллі, І на весь рік наснаги добрим людям залиши Про чистоту подбати у світлиці і душі. А ще, дзвінка колядочко, утіш усі серця, У горі і у радості хай згадують Отця, І Сина, і Святаго Духа. Всі, з усіх усюд Хай з миром і удячністю молитви вознесуть. Ю. Козир

Дім і вогнище

І все ж законодавець він. Відповідальність, яка лежить на ній, перебільшена. "Чоловік голова, а жінка - шия". "Жінка - душа родини". Соціальні ролі, які передбачаються для чоловіка і жінки, цілком правильні на рівні слів, але, здається, ми майже втратили їх сенс. Коли в нашій культурі описують ідеальний шлюб, то чоловік - ініціатор, а жінка підтримує ініціативу (як шия голову, як ребра тулуб). Він будує дім, вона зберігає в ньому тепло. Вона в нього за спиною, як за стіною. Ставленнядо цього стереотипу неоднозначне. Мені очевидно, що він золотий. Але акценти. Я люблю коментарі в соцмережах до "постів мудрості". Людям кортить переплюнути одне одного у життєвому досвіді. Хоча потім з цього досвіду все одно робляться неоригінальні висновки: або "це дійсно так", або "це неправильно", або "люди різні". І я така. І от прийшов день, коли ці слова (що чоловік ініціює, а жінка підтримує) здалися мені непростими.