Перейти до основного вмісту

Гардероб паперової Мінні

     Сьогодні Яблучко подала ідею нової забавки - замість звичайної паперової ляльки, яку можна вдягати, ми зробили Мінні Маус


     1. На обкладинці розмальовки був гарненький малюночок з мишкою, який ми перенесли на картон, продавлюючи олівцем контури. Оскільки Мінні має бути в спідньому, обриси її стрункої фігурки додумали самі й домалювали панталончики:
















2. Контури навели чорною ручкою, нею ж зафарбували вушка, ручки, ніжки, носик і зіниці:
     3. Решту в кілька шарів розфарбували фломастерами.





















     4. Навколо Мінні ми залишили невеличкий "ореол" - так і лялька довше протримається, і зручніше буде одягати. Для закріплення покрили її скотчем. Власне для одягу ми зробили надрізи у певних місцях малюнка для зміни бантиків, одягу, взуття, сумочок, каблучок (позначено жовтим пунктиром):















5. Потім придумали одежинку і аксесуари, розмалювали їх, прикрасили блискітками, заламінували скотчем і вдягли нашу Мінні Маус.

     
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 Ось така гарнюня!
 

Популярні дописи з цього блогу

7 способів знайти час для себе молодій матусі

        Звісно, я теж чула історії про матусь, які не знають, чим себе зайняти, сидячи в декреті.      Вони печуть, вишивають, в'яжуть, читають, дивляться телек або просто лежать на дивані і не можуть дочекатися, коли малюк уже прокинеться і дасть їм роботу.       Але немало й таких молодих мам, які почуваються гірше вичавленого лимона, ледве доповзаючи ввечері до ліжка. Дитині не спиться - то кольки мучають, то газонокосарку ввімкнули під вікном, то чоловік хропе, то кіт шкребеться і кричить, і всі нервують і ходять навшпиньки, вигадують особливі способи відчиняти й зачиняти двері, повертати ключ, змивати в туалеті і застібати кнопки й блискавки, ще більше привчаючи дитину спати в нереалістичній тиші.        На тлі всього цього часто почуваєшся ніким - пристроєм для догляду за немовлям, у якого є лише обов'язки і немає права відвести душу хоча б...
Дописати коментар
Продовження»

Я не така мама, як усі: від почуття провини до мавпування

 Image courtesy of Dino De Luca at FreeDigitalPhotos.net      Фільтрувати інформацію стало надзвичайно складно - її через край. Не встигаєш відокремлювати зовнішні голоси від внутрішнього. Чужі погляди, прагнення вважаєш своїми, а свої недоліки, страхи переносиш на інших. Більше тривожишся, частіше розчаровуєшся й усе сильніше відчуваєш незрозумілу провину.          Таке почуття виникло у мене, коли Яблучко ще не з'явилася на світ, але я вже шерстила форуми й усілякі сайти про виховання, щоб підкуватися. Сьогодні, усвідомивши руйнівну силу таких знань, принципово не заходжу на форуми. Просто відчуваю, ніби це якась трясовина. Я не знаю, хто ті жінки, і коли вони встигають писати сотні, а то й тисячі коментарів. Якщо це просто їхній заробіток - то, швидше за все, їм однаково, про що писати. Якщо гіперактивні відвідувачі-писаки - то навря...
Дописати коментар
Продовження»

Суперечності

Можна регулярно ходити в церкву, не пропускати жодного ранкового та вечірнього правила, завісити стіни іконами, читати святих отців, але у важку хвилину забувати просити допомоги в Бога. Можна розуміти, що самотужки ти нічого не можеш, і лізти зі шкури, щоб якнайшвидше перекроїти себе, боячись не встигнути. Можна знати, що без волі Творця й волосина твоя не впаде, і намагатися прораховувати все наперед, щоб перестрахуватися від можливих бід. Можна наполегливо молитися за спасіння рідних і обурюватися, лякатися, тремтіти, коли їм кидають рятувальні круги скорбот. Маловір'я ㅡ це коли недовідчуваєш, недовідпускаєш, недопокладаєшся, недовіряєш, недоввіряєш. Коли приготувався стрибнути, але боїшся відірватися від платформи. Коли затиснутий між двома стінами суперечностей, бо і постукати, і відступити боїшся.
Дописати коментар
Продовження»