пʼятниця, 8 січня 2016 р.

Дім і вогнище

І все ж законодавець він.
Відповідальність, яка лежить на ній, перебільшена.
"Чоловік голова, а жінка - шия".
"Жінка - душа родини".
Соціальні ролі, які передбачаються для чоловіка і жінки, цілком правильні на рівні слів, але, здається, ми майже втратили їх сенс.

Коли в нашій культурі описують ідеальний шлюб, то чоловік - ініціатор, а жінка підтримує ініціативу (як шия голову, як ребра тулуб). Він будує дім, вона зберігає в ньому тепло. Вона в нього за спиною, як за стіною.
Ставленнядо цього стереотипу неоднозначне. Мені очевидно, що він золотий.

Але акценти.
Я люблю коментарі в соцмережах до "постів мудрості". Людям кортить переплюнути одне одного у життєвому досвіді. Хоча потім з цього досвіду все одно робляться неоригінальні висновки: або "це дійсно так", або "це неправильно", або "люди різні". І я така.

І от прийшов день, коли ці слова (що чоловік ініціює, а жінка підтримує) здалися мені непростими.
Спочатку вони сприймалися десь так, як закликає Валяєва та інші прихильники ведичного вчення: довірся чоловіку, нехай він усе вирішує, а ти підтримуй. Якщо кортить підказати - зроби, щоб він вважав, ніби сам це придумав. Слухайся або вигадуй, як подати розумну ідею і залишитися в уявленні чоловіка нетямущим милим створінням.
Це прийнято вважати жіночою мудрістю.

Для мене ця роль була б штучною. Абсурною, як гра в мудрість. І, до речі, для мого чоловіка теж. Якщо ми не вписуємося в "ідеальну" модель, то чи треба себе перетворювати на рішучого лева та ласкаву змію?
Якщо ні - можна далі не читати, ваша позиція визначена.
Але припустімо, що треба. Тоді хто почне?

Коментарі в соцмережах показують, що зазвичай цю місію пов'язують із дружиною: вона створює атмосферу, задає тон, ритм, тональність і т. д. І якщо не вона - то інша (типу "саме жінка робить з чоловіка людину").

Ось тут і виникає плутанина подвійних стандартів і додаткових умов.
На мить забувається, що ініціатор - це він. Отже, і розподіл ролей ініціює теж він. Безініціативний лежень - і той мимоволі ініціює. Якщо він абсолютно пасивний, то їй доводиться бути максимально активною. Таким чином вона підтримує і таку ініціативу. Або сходить із дистанції, але тоді говорити вже нема про що.

Коли він не хоче того мудрого балансу, а ініціативу бере у свої руки жінка, сім'я програє. З'являються тисячі анекдотів на тему "дружина-пилка".
Дружина-пилка знайома чи кожному чоловікові як неприємна норма життя. Як таргани в общазі, як пил на клавіатурі, як бутерброд маслом униз.

То що я хочу сказати?

Він, сам того не знаючи, все одно залишається ініціатором. А вона, думаючи, що перебрала на себе роль ініціатора, лише підтримує той сімейний устрій, який він створив.

Себто чоловік ініціює завжди. Дружина підтримує його ініціативу завжди. І обоє вони це роблять, хочуть того чи ні. Ніхто не попереду і ніхто не позаду - кожен зі своєю ношею. Бери або не берися.

Він створює дім. І чи то дім щастя, чи дім любові, чи дім скандалів, чи дім розпусти, вона розпалює і підтримує в тому домі вогнище. Це не ролі, які треба засвоювати і грати. Це ролі, які не грати неможливо.