Мамо, усміяйся!

     Суперечливе запитання: чи можна танцювати східні танці під час вагітності? Мій досвід показав, що можна, якщо ставитися до цього з розумом - усвідомлювати, що відбувається з твоїм тілом під час того чи іншого руху, думати, які м'язи і якою мірою задіяні в танці.        На першому місяці  я починала другий рік викладання східних танців.     Ми займалися з дівчатками шкільного віку, і до цих занять я ставилася дуже серйозно, адже не всі рухи белі-денсу безпечні для незрілого організму. Багато читала й перечитувала, щоб підібрати їм нешкідливу хореографію. Тому і собі в цьому випадку могла дати раду. Довелося трохи змінити плани, і почати з дівчатками вивчення більш спокійних стилів, придумувати постановки без трясок, і різких точок. Розминку я робила біля станка за власною програмою, а когось із дівчат призначала проводити її для всіх (з дитячих років пам'ятаю, як це приємно, коли тебе обирають для цієї поважної місії! Ех...). Потім уже разом вчили нову зв'язку

 Image courtesy of Dino De Luca at FreeDigitalPhotos.net      Фільтрувати інформацію стало надзвичайно складно - її через край. Не встигаєш відокремлювати зовнішні голоси від внутрішнього. Чужі погляди, прагнення вважаєш своїми, а свої недоліки, страхи переносиш на інших. Більше тривожишся, частіше розчаровуєшся й усе сильніше відчуваєш незрозумілу провину.          Таке почуття виникло у мене, коли Яблучко ще не з'явилася на світ, але я вже шерстила форуми й усілякі сайти про виховання, щоб підкуватися. Сьогодні, усвідомивши руйнівну силу таких знань, принципово не заходжу на форуми. Просто відчуваю, ніби це якась трясовина. Я не знаю, хто ті жінки, і коли вони встигають писати сотні, а то й тисячі коментарів. Якщо це просто їхній заробіток - то, швидше за все, їм однаково, про що писати. Якщо гіперактивні відвідувачі-писаки - то навряд чи розумні люди.         Тривога з'являється, коли починаєш приміряти їхній досвід на себ

     Якось прийшов день, коли Яблучко попросила розказати казочку, а я виявилася непідготовленою. Звичайно, в дитинстві я багато їх переслухала й перечитала, але пам'ять підвела. Уявляла ж собі, як кожен вечір сідатиму на краєчку ліжка і при ввімкненому світильнику в напівтемряві задушевно розказуватиму свої авторські казки - а тут такий провал!      Згодом на очі трапилася праця російського фольклориста Володимира Проппа "Морфология волшебной сказки", у якій він доводить, що народна чарівна казка складається зі стійкої послідовності частин. Звісно, його тезу пізніше спростовували різними способами, але чому б не запам'ятати цю схему в загальних рисах для побудови власних казочок?         Отож, послідовність така:

        Звісно, я теж чула історії про матусь, які не знають, чим себе зайняти, сидячи в декреті.      Вони печуть, вишивають, в'яжуть, читають, дивляться телек або просто лежать на дивані і не можуть дочекатися, коли малюк уже прокинеться і дасть їм роботу.       Але немало й таких молодих мам, які почуваються гірше вичавленого лимона, ледве доповзаючи ввечері до ліжка. Дитині не спиться - то кольки мучають, то газонокосарку ввімкнули під вікном, то чоловік хропе, то кіт шкребеться і кричить, і всі нервують і ходять навшпиньки, вигадують особливі способи відчиняти й зачиняти двері, повертати ключ, змивати в туалеті і застібати кнопки й блискавки, ще більше привчаючи дитину спати в нереалістичній тиші.        На тлі всього цього часто почуваєшся ніким - пристроєм для догляду за немовлям, у якого є лише обов'язки і немає права відвести душу хоча б удома, займаючись приємною тобі справою, не те що - не дай Боже, як це так?! - піти прогулятися з подругою.      Жалітися р

Моє давнє відео, зроблене на І Міжнародний молодіжний фестиваль соціальної реклами "Інший погляд" (Суми, 2011) - "Чому мама і тато на повинні сваритися?":  

     Сьогодні Яблучко подала ідею нової забавки - замість звичайної паперової ляльки, яку можна вдягати, ми зробили Мінні Маус      1. На обкладинці розмальовки був гарненький малюночок з мишкою, який ми перенесли на картон, продавлюючи олівцем контури. Оскільки Мінні має бути в спідньому, обриси її стрункої фігурки додумали самі й домалювали панталончики:

Раптом написалася колискова: Спатоньки, спатоньки, доню, пора, Завтра чекає тебе нова гра. Сонце ранесенько збудить усіх, В нашу хатину повернеться сміх. Будемо кіски тобі заплітати, Смачно удвох нагодуємо тата, Ляльці-принцесі пошиємо плаття - Знайдемо разом веселе заняття. Спи, моя донечко, спи, моє все, Ніч тобі казочку-сон принесе - Казку про зайчика і про метелика, Казку про літечко, квіти і джмелика. Спи-засинай, моє любе маля, Небо вечірнє - мов свіжа рілля, Нічка посіє у неї зірки, Висвітить довгі чумацькі стежки. З того насіння зійде новий день, Трішки поспати зосталось лишень. Ковдра м'якенька, подушка пухка, Тепла на лобику мами рука. Тато із янголом охороняють, Вічка стуляються і... засинають. Світла голівонька відпочива - Завтра відкриються нові дива! (Юлія Козир)

     У золоту пору саме час проявити Ваші з малятком золоті ручки і золоті серця. На майданчиках уже менше народу, іноді вони зовсім пустують. Збирання каштанів і листя трохи набридло. От ви назбирали звичне відерце чи жменьку каштанів. Удома їх уже предостатньо, викидати таких блискучих красунчиків шкода. Що робити?

    Одного разу донечка попросила подарувати їй іграшку "фіолетову собачку" і "принцесу- скунса" ще не знала їхніх імен із мультика "Маленький зоомагазин" ("Littlest Pet Shop"). Почала серфити інтернет і шукати найвигіднішу пропозицію. Іграшки виробника Hasbro надто дорогі для нас, а незрозумілу китайську підробку купувати не хотілося, та й не знайшла я їх, чесно кажучи. Вирішла зробити своїми руками. Як - дивіться в розділі " Саморобки ".

Сьогодні ми печемо з Яблучком смаколики. Рецепт із фото - в розділі " Малятко допомагає готувати ".